hit.ua -->

Ігор Мізрах: 93 дні, які змінили свідомість українців…

Дата публикации: Авг 18th, 2018, категория: Общество.

Кажуть, людей об’єднує горе чи спільна мета. У випадку з Україною, під час Революції гідності, людей об’єднало і горе, і спільна мета, і бажання жити за новими правилами та відносинами всередині країни. Проте, не зважаючи на всі світлі цілі того, що відбулося, до сьогодні деякі явні та очевидні для всіх нас факти залишаються наче за бетонним муром і живуть паралельно процесам, що відбуваються в країні, без судових та моральних рішень.

Майдан. Чисельні розслідування, багаточисельні докази та слова свідків тих подій, доказають просту аксіому, що все було настільки заплутано і неоднозначно, що й досі не знайдеш тієї самої голки – правди. Українці збентежені. Рідні загиблих у розпачі. Багато хто зневірився в чесності тих, хто сьогодні обраний народом. Адже Революція, як інструмент переналаштування свідомості, повинна була дійти до кінця навіть у тацях документів гучних справ.

Революція Гідності являла собою міцне переплетіння соціальної, духовної, політичної волі. Вона стала рушійною силою для усвідомлення кожного цілісною особистістю, яка має право вирішувати за себе свою долю. Тим більше, що українці час від часу проходили різні революції протягом всього свого часу існування. І якщо раніше у програшах чи незадовільних результатах були винні чи-то зрадники, чи-то слабка участь інтелігенції, чи ті засланці, хто підривав державність зсередини, то сьогодні, нажаль, гіркий смак поразки нам допомагає відчувати бездіяльність керівництва країни. І цей гіркий смак підкріплений ще й важким геополітичним розташуванням нашої країни, оскільки сусіди, в тій чи іншій мірі, завжди намагалися підірвати виборонену незалежність нашої країни, а сьогодні один з них діє безкомпромісно жорстоко.

Игорь Мизрах, Мизрах Игорь, Игорь Аркадьевич Мизрах, Ігор Мізрах, Мізрах Ігор, Ігор Аркадійович Мізрах, Мізрах Ігор Аркадійович,

Що повинно було відбутися? Та це очевидно і на поверхні.

Ми, українці, повинні були сформувати національну ідею і, беручи її за фундамент, вибудовувати подальшу стратегію розвитку країни, якої до сих пір не має.

Ми повинні були сформувати основні принципи дії та взаємодії для нової політичної еліти, яка б не мала в собі ознаки рабства та постійного бажання опускати голову додолу.

Ми повинні були, зароджений на майдані потужний імпульс нової самосвідомості донести всьому світу, через діяльність наших представників в інших країнах – дипломатів.

Ми повинні були створити нові закони існування у нашому новому суспільстві і викорінити формулу «все продається і все можна купити».

Ми повинні були…

Так. Ми робили все. Намагалися, проте кожен наодинці чи у своїй сфері. Оскільки ми, нажаль, не викорінили кордонів в собі і того самого руйнівного поняття — «хтось щось і колись за мене вирішить». Саме тому і є в наявності подразнюючий нашу мораль факт бездіяльності, безвідповідальності, відсутності почуттів до ближнього.

Тим часом, як у казці, підходить зовсім неказкова Четверта річниця Майдану.. Все без змін. Вже втомилися толочити воду у ступі. Якщо чесно. І от один із тих, хто не побоявся вголос заявити про факти та відкрито розкритикувати виконавчу гілку влади нашої країни за її безхребетність у вирішенні серйозних питань видає невеличку, проте чітку, сформовану на фактах та хронології книгу «Як вмирає правда про Майдан…».

Автор книги Олексій Баганець, професійний юрист, який після Революції Гідності, будучи заступником Генерального прокурора України, організував та скоординував роботу перших слідчих груп із розслідування справ пов’язаних із подіями на Майдані, до свого звільнення з ГПУ. Головна його теза — це непрофесійність і кадрові прорахунки попереднього і нинішнього керівництва Генпрокуратури, а ще спротив вищого керівництва МВС та загалом незацікавленість керівництва країни у швидкому розкритті злочинів.

Від себе.

Що ж, книга на разі, ще в процесі написання, ми можемо сміливо вважати, що презентоване мені Олексієм Васильовичем видання — це просто тезиси від цілої книги, величного твору, що без сумнівів зможе претендувати на звання «історичного видання». Не кожен його зрозуміє, дехто свідомо відгорне, але для української нації це надважливий манускрипт, що спонукає до роздумів, до вибудування таких необхідних нейронних зв’язків у нашому становленні, як самобутня, самодостатня нація.

Автору дяка за щирість у висвітленні фактів, за цікаву і логічно вибудовану книгу, за те що відкрито називає імена та прізвища всіх тих, хто сприяє, або гальмує розкриття злочинів. Творчої наснаги Вам, Олексію Васильовичу!

Отже, Ярема, Аваков, Янукович, Щербина, Наливайченко, Мороз, Геращенко, Махніцький, Луценко, Горбатюк та інші — це будуть саме ті особи, з якими у вас на сторінках цієї книги запланована зустріч.

Проте, не зважаючи на гальма, Україна сьогодні – це зовсім нова країна, сильна, орієнтована на стрімкий розвиток та з новою згуртованою і цільною нацією.

Ігор Мізрах

 
-->
Войти
22 запросов, время генерации 0,206