hit.ua -->

Проект Закона України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Дата публикации: Сен 28th, 2009, категория: Страхование.

З метою забезпечення надходжень державного бюджету в умовах фінансової кризи Верховна Рада України постановляє:
I. У Законі України Про оподаткування прибутку підприємств:
1) пункт 1.20 статті 1 викласти у такій редакції:
1.20. Звичайна ціна ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Законом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Звичайна процентна ставка за депозит (вклад) — процентна ставка, що встановлюється за кожним видом депозиту (вкладу) всім вкладникам на стандартних умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи.
Звичайна ставка проценту за кредит — розмір доходу фінансової установи у вигляді процентної ставки за кредит з урахуванням доходів від комісійної винагороди або інших оплачених послуг, включаючи послуги, які надаються позичальнику третіми особами за рахунок зазначеного кредиту, що встановлюється залежно від виду кредиту в межах мінімального та максимального розмірів процентної ставки та тарифу за такі послуги за таким видом кредиту всім позичальникам на стандартних умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи.
1.20.1. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
а) будь-яких операцій за зовнішньоекономічними договорами (контрактами);
б) бартерних операцій;
в) операцій з повязаними особами;
г) операцій з платниками податків, що застосовують інші правила або ставки оподаткування, ніж такий платник податків.
1.20.2. Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим пунктом, здійснюється за такими методами:
а) порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
б) ціни перепродажу;
в) витрати плюс;
г) балансової вартості.
Основним для визначення звичайної ціни є метод порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).
Якщо звичайна ціна не може бути визначена за методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) згідно з положеннями цієї статті використовуються в порядку черговості інші методи цієї статті. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо звичайна ціна товарів (робіт, послуг) не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни, така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка здійснюється субєктом оціночної діяльності відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
У разі неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень цього пункту вважається, що звичайна ціна збігається з договірною.
1.20.3. За методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не повязаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.
Ідентичні товари (роботи, послуги) — товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які впливають на їх якісні характеристики і не мають істотного значення для встановлення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.
Однорідні товари (роботи, послуги) — товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дає змогу їм здійснювати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) згідно з методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
Враховуються, зокрема такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови здійснення платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.
Ринок товарів (робіт, послуг) — сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий стосовно покупця (продавця) території.
Ринкова ціна товарів (робіт, послуг) ціна, яка склалася при взаємодії попиту та пропозиції на ринку ідентичних (а при їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) в співставних економічних (комерційних) умовах.
Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності — однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється з урахуванням таких факторів.
1.20.4. Згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат на збут.
1.20.5. За методом витрати плюс застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.
1.20.6. За методом балансової вартості звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається за їх балансовою вартістю згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
1.20.7. Порядок застосування методів порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж), ціни перепродажу та витрати плюс для визначення звичайної ціни встановлюється Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень цього пункту.
1.20.8. Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу встановлює центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, виходячи з положень цієї статті.
1.20.9. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни —
у цьому випадку звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.
1.20.10. При визначенні звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації про ціни і біржові котирування.
1.20.11. Якщо продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана під час такого продажу.
1.20.12. Для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайної ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки і збори (обовязкові платежі) під час їх митного оформлення.
1.20.13. Обовязок доведення того, що ціна договору (угоди) не відповідає рівню звичайної ціни покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку орган державної податкової служби має право на запит щодо обґрунтування рівня договірних цін.
1.20.14. У разі застосування звичайних цін посадові особи органу державної податкової служби складають висновок, що додається до акта перевірки та є його невідємною частиною.
Визначені із застосуванням звичайних цін база, обєкт оподаткування, або інші показники податкової звітності використовуються податковими органами для проведення розрахунку податкових зобовязань з податків і зборів (обовязкових платежів) або коригування відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні перевірки.
1.20.15. У разі незгоди платника податків з результатами перевірки, висновки якої ґрунтуються на застосуванні звичайних цін, рішення про визначення, сплату (стягнення) за результатами такої перевірки податкових зобовязань з податків і зборів (обовязкових платежів) або коригування відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість приймається виключно у судовому порядку за заявою керівника (його заступника) органу державної податкової служби;
2) абзац перший пункту 1.30 статті 1 викласти у такій редакції:
Роялті — платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення, патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговою маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау);
3) в останньому абзаці підпункту 7.2.1 пункту 7.2 вилучити слова:
зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом;
4) підпункт 7.8.9 пункту 7.8 статті 7 вилучити;
ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Пояснювальна записка до проекту Закону України Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта.
Прийняття зазначеного регуляторного акта обумовлено необхідністю забезпечення планових надходжень податку на прибуток у 2009 році.
Суттєвими ризиками виконання планових надходжень податку на прибуток у 2009 році є:
зменшення оподатковуваного прибутку на суму перевищення витрат, понесених платником на придбання корпоративних прав іншого підприємства над сумою коштів або вартістю майна, отриманих цим платником при ліквідації такого підприємства шляхом штучного завищення вартості активів, що передаються до статутного фонду;
сплата компенсації за товари, придбані у нерезидента, у вигляді роялті.
Враховуючи зазначене, проектом регуляторного акта пропонується чітко визначити порядок відображення в податковому обліку сум збитків, отриманих при ліквідації іншого субєкта, та термін роялті.
Крім того, одним з основних ризиків виконання планових надходжень податку на прибуток у 2009 році є зменшення оподатковуваного доходу від страхової діяльності одержаного протягом звітного періоду на 40 % за рахунок декларування страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
За рахунок цього страховими компаніями користуючись нормами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств за 2008 рік зменшено оподатковуваний дохід від страхової діяльності на суму 9,3 млрд. гривень.
Враховуючи зазначене, проектом регуляторного акта пропонується обмежити зменшення оподатковуваного доходу від страхової діяльності на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування.
Проектом також пропонується встановити конкретні методи визначення звичайних цін, які застосовуються у міжнародній практиці, а саме: порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), ціни перепродажу, витрати плюс та балансової вартості. Цим проектом чітко визначається процедура визначення податкових зобовязань в наслідок застосування звичайних цін.
2. Мета і шляхи її досягнення.
Основною метою запровадження зазначеного регуляторного акта є недопущення зриву виконання бюджетних призначень з податку на прибуток у 2009 році.
3. Правові аспекти.
Базовим Законом з питання визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств є Закон України Про оподаткування прибутку підприємств.
4. Фінансово-економічне обґрунтування.
Реалізація проекту не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.
5. Позиція заінтересованих органів.
Проект буде погоджено з Міністерством фінансів України та іншими заінтересованими органами виконавчої влади.
6. Регіональний аспект.
Проект акта не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
7. Громадське обговорення.
Проект в місячний термін буде оприлюднено на web-сайті ДПА України з метою обговорення його з громадськістю (юридичними особами та їх обєднаннями а також з фізичними особами за бажанням) та проведено консультації з юридичними особами, їх обєднаннями з використанням мережі Інтернет.
8. Прогноз результатів.
Прийняття зазначеного проекту акта дозволить зберегти надходження з податку на прибуток підприємств вже у цьому році у сумі майже 800 млн. грн. та додатково залучити до бюджету більше 1 млрд. грн. податків в розрахунку на календарний рік.
Голова ДПА України С.В. Буряк
Запропонована редакція Закону
1.20. Звичайна ціна
1.20.1. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь- якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) — сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) — товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) — товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
1.20.2. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.
При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності — однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
1.20.3. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.
1.20.4. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.
1.20.5. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни — у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.
1.20.51. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни справедлива вартість, ринкова вартість та чиста вартість реалізації, які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну звичайна ціна, визначеного цим Законом.
1.20.52. Центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг встановлює методику визначення звичайної ціни страхового тарифу.
1.20.6. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності — однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
1.20.7. Звичайна процентна ставка за депозит — процентна ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ — державним органом, визначеним законом. До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобовязань однією стороною договору перед іншою.
1.20.8. Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
1.20.9. Додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил:
а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);
б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод витрати плюс (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.
1.20.10. Донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, — також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
1.20. Звичайна ціна ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Законом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Звичайна процентна ставка за депозит (вклад) — процентна ставка, що встановлюється за кожним видом депозиту (вкладу) всім вкладникам на стандартних умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи.
Звичайна ставка проценту за кредит — розмір доходу фінансової установи у вигляді процентної ставки за кредит з урахуванням доходів від комісійної винагороди або інших оплачених послуг, включаючи послуги, які надаються позичальнику третіми особами за рахунок зазначеного кредиту, що встановлюється залежно від виду кредиту в межах мінімального та максимального розмірів процентної ставки та тарифу за такі послуги за таким видом кредиту всім позичальникам на стандартних умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи.
1.20.1. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
а) будь-яких операцій за зовнішньоекономічними договорами (контрактами);
б) бартерних операцій;
в) операцій з повязаними особами;
г) операцій з платниками податків, що застосовують інші правила або ставки оподаткування, ніж такий платник податків.
1.20.2. Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим пунктом, здійснюється за такими методами:
а) порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
б) ціни перепродажу;
в) витрати плюс;
г) балансової вартості.
Основним для визначення звичайної ціни є метод порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).
Якщо звичайна ціна не може бути визначена за методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) згідно з положеннями цієї статті використовуються в порядку черговості інші методи цієї статті. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо звичайна ціна товарів (робіт, послуг) не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни, така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка здійснюється субєктом оціночної діяльності відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
У разі неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень цього пункту вважається, що звичайна ціна збігається з договірною.
1.20.3. За методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не повязаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.
Ідентичні товари (роботи, послуги) — товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які впливають на їх якісні характеристики і не мають істотного значення для встановлення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.
Однорідні товари (роботи, послуги) — товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дає змогу їм здійснювати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) згідно з методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
Враховуються, зокрема такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови здійснення платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.
Ринок товарів (робіт, послуг) — сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий стосовно покупця (продавця) території.
Ринкова ціна товарів (робіт, послуг) ціна, яка склалася при взаємодії попиту та пропозиції на ринку ідентичних (а при їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) в співставних економічних (комерційних) умовах.
Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності — однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється з урахуванням таких факторів.
1.20.4. Згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат на збут.
1.20.5. За методом витрати плюс застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.
1.20.6. За методом балансової вартості звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається за їх балансовою вартістю згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
1.20.7. Порядок застосування методів порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж), ціни перепродажу та витрати плюс для визначення звичайної ціни встановлюється Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень цього пункту.
1.20.8. Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу встановлює центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, виходячи з положень цієї статті.
1.20.9. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни — у цьому випадку звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.
1.20.10. При визначенні звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації про ціни і біржові котирування.
1.20.11. Якщо продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана під час такого продажу.
1.20.12. Для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайної ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки і збори (обовязкові платежі) під час їх митного оформлення.
1.20.13. Обовязок доведення того, що ціна договору (угоди) не відповідає рівню звичайної ціни покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку орган державної податкової служби має право на запит щодо обґрунтування рівня договірних цін.
1.20.14. У разі застосування звичайних цін посадові особи органу державної податкової служби складають висновок, що додається до акта перевірки та є його невідємною частиною.
Визначені із застосуванням звичайних цін база, обєкт оподаткування, або інші показники податкової звітності використовуються податковими органами для проведення розрахунку податкових зобовязань з податків і зборів (обовязкових платежів) або коригування відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні перевірки.
1.20.15. У разі незгоди платника податків з результатами перевірки, висновки якої ґрунтуються на застосуванні звичайних цін, рішення про визначення, сплату (стягнення) за результатами такої перевірки податкових зобовязань з податків і зборів (обовязкових платежів) або коригування відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість приймається виключно у судовому порядку за заявою керівника (його заступника) органу державної податкової служби.
1.30. Роялті — платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання обєктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими обєктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий обєкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обовязковим згідно із законодавством України.
1.30. Роялті — платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення, патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговою маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу- хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання обєктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими обєктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий обєкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обовязковим згідно із законодавством України.
7.2.1. Дохід від страхової діяльності юридичних осіб — резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:
за ставкою 0 відсотків — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;
за ставкою 3 відсотки — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі — сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками- резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
7.2.1. Дохід від страхової діяльності юридичних осіб — резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:
за ставкою 0 відсотків — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;
за ставкою 3 відсотки — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі — сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками- резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами.
7.8.9. У разі коли під час розподілу ліквідаційною комісією коштів чи майна платника податку, що ліквідується, власник корпоративних прав отримує кошти або майно, сума (для майна — звичайна вартість) яких відрізняється від суми витрат, понесених таким платником на придбання таких корпоративних прав, то сума такого перевищення включається до складу валових доходів такого платника податку, а відємна сума включається до складу його валових витрат. При цьому такий розподіл не вважається виплатою дивідендів.

 
-->
Войти
23 запросов, время генерации 0,701